| Народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, жив в Мехіко і Європі, тепер переважно живе в Мехіко.
У дитинстві виховувався батьками матері. Саме вони познайомили майбутьного письменика з мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості.
В 1940 році, в 12-річному віці, Ґабрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що в 30 км на північ від Боготи. В 1946 році вступив в Національний університет Боготи на юридичний факультет.
З 1954 року Маркес працює в газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті і рецензії на фільми. Як коррекспондент цієї газети працює в Італії, Польщі, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народжується син.
В цей час Маркес пише оповідання і кіносценарії. У 1961 році видає повість «Полковнику ніхто не пише» (ісп. El coronel no tiene quien le escriba), у 1966 році – роман (La mala hora, 1966). Світове визнання йому приніс роман «Сто років самотності» (Cien años de soledad, 1967)
У 1982 році Маркесу присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані в світі уяви, що відзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».
У 1989 році у письменика виявили ракову пухлину в легенях, яка, ймовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку – лімфому. Йому прийшлось двічі оперуватися в США і Мексиці.
У 2002 році вийшла друком перша книга з запланованої біографічної трилогії – «Жити, щоб розповісти про життя», що стала бестселером в іспаномовному світі.
В серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання під час холери» голівудськії кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування проходило в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії.
|
