Солодкий дим і безталанне слово,
Поникши в пасмі вітру, розлились.
І усмішка, що линула за обрій світанковий,
Мені, на мить, щасливими здались. Солодкий дим – гірчичний присмак волі,
Що заблукав в поневіряннях у степах.
І зламана надія й серце долі
Залишаться назавжди у думках. Солодкий дим – і ти не зрозумієш,
Кохати ти і досі не навчивсь.
І все вже марно, жити ти зумієш,
Адже, що я не поруч, ти змиривсь. Наталія Чернишова, 7 травня 2011 рік
|
